У Полтаві відкрито меморіальну дошку легендарному професору Максиму Дудченку
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
15 вересня за ініціативи науково-педагогічного колективу Полтавського державного медичного університету, зокрема, ректора, професора Вячеслава Ждана та всієї терапевтичної спільноти області на вході в аудиторію, де стільки років поспіль читав лекції легендарний професор Максим Андрійович Дудченко, відкривалась меморіальна дошка на його честь.
Вже зранку біля білосніжного корпусу обласної лікарні почала збиратися громадськість. Викладачі, лікарі, студенти та лікарі-інтерни заповнили двір в очікуванні урочистого дня і своєї причетності до історії уславленого навчального закладу та тих, хто примножував його 100-літню історію. Учні Максима Дудченка, що вже також відомі своїм ім`ям в медицині – ректор Полтавського державного медичного університету, професор Вячеслав Ждан та головний лікар КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського» Григорій Оксак схвильовано розповідають про свого знаменитого Вчителя.
«Це надзвичайна людина – мій Вчитель, професор Максим Андрійович Дудченко. Його принципи, життєві й лікарські, лягли в основу формування нас, студентів. Це стало підгрунтям духовного надбання, яке не втратило своєї актуальності і сьогодні! Бо ж тільки народ, який шанує своє минуле, переймає перспективне бачення розвитку наукових надбань, має майбутнє! Цьому вчив нас Максим Андрійович Дудченко, це добре засвоїли всі, кому пощастило з ним працювати. Спасибі за науку бути Лікарем і Громадянином, Максиме Андрійовичу!» – сказав ректор ПДМУ, професор Вячеслав Ждан.
Емоційним і насиченим спогадами було дійство: цим відчувалась незрима присутність легендарного професора, живий подих його душі. Головний лікар КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського» Григорій Оксак також з вдячністю згадує лекції та заняття у свій час з улюбленим професором. Директор Департаменту охорони здоров`я Полтавської ОВА Віктор Лисак розповів про цікаві епізоди співпраці та її значення для розвитку практичної медицини. Не приховував хвилювання, згадуючи уславленого Дідуся а ще й Вчителя, його онук, директор Полтавської міської лікарні № 2, професор Максим Дудченко, який продовжує справу лікарської династії і носить також його ім`я. Не обминули спогадами і такий важливий період життя та діяльності професора Максима Андрійовича Дудченка, як його славний бойовий шлях і участь у Другій Світовій війні, за що він один із небагатьох в Україні був нагороджений аж 7-ма бойовими орденами. Про це розповів голова Полтавської міської організації ветеранів Володимир Банніков.
Апофеозом глибокої вдячності Вчителю, Лікарю та Людині стала мить, коли його учні Вячеслав Ждан і Григорій Оксак урочисто відкрили меморіальну дошку на честь професора Максима Андрійовича Дудченка. Яскравим килимом лягли до підніжжя живі квіти, покладені викладачами, студентами і лікарями.
Усміхнений Професор доброю посмішкою з меморіальної дошки відтепер буде зустрічати на вході в аудиторію нову генерацію продовжувачів його справи, якій він присвятив усе своє життя.
Довідково.
Дудченко Максим Андрійович (26.08.1919 – 16.09.2020), видатний лікар-клініцист, фундатор Полтавської терапевтичної школи, колишній професор факультетської терапії Полтавського медичного стоматологічного інституту (надалі – кафедри внутрішньої медицини № 1 Української медичної стоматологічної академії/Полтавського державного медичного університету), доктор медичних наук, почесний академік УМСА, полковник медичної служби у відставці, учасник бойових дій Другої світової війни (1939-1945), інвалід Другої світової війни, ветеран праці, ветеран Збройних сил СРСР, автор численних монографій і підручників, документальних видань.
Легендарний професор, що є взірцем для виховання і становлення нової формації українських лікарів- еліти вітчизняної медицини. Вже зустрівши 101-ий рік народження, професор Максим Дудченко у 2020 році одержав почесну громадську відзнаку за професіоналізм та милосердя «Орден святого Пантелеймона» в номінації «Взірець служіння суспільству». Бо ж його життя справді стало яскравим прикладом служіння суспільству.
Цей сивочолий чоловік, котрий за свій довгий вік, здавалося б, уже напрацювався, жодного дня не уявляв свого життя без роботи. Перебуваючи часто у складних життєвих ситуаціях, він вийшов на прямий шлях реалізації своїх здібностей у воєнній, науковій, педагогічній та суспільній діяльності. Життєвий шлях професора М.А. Дудченка є своєрідним Гімном тому, чого може досягти Людина завдяки своїм фізичним, розумовим і морально-етичним цінностям від народження до глибокої старості.
Фото – ПДМУ
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
